Що таке паробар’єр

Зміст:

• Застосування паробар’єра
• Укладання паробар’єра
• Відмінності паробар’єра від інших гідроізоляційних матеріалів
• Що слід враховувати при купівлі паробар’єру

 

Паробар’єр (пароізоляційна плівка або мембрана) – різновид рулонної гідроізоляції. Це матеріал з низькою паропроникністю, який запобігає проникненню водяної пари всередину утепленої огороджувальної конструкції.

Застосування паробар’єра

Основне призначення паробар’єра – захист від зволоження теплоізоляційних матеріалів, які під впливом вологи втрачають свої властивості. Тому він використовується в різних типах утеплених конструкцій:

• скатні утеплені покрівлі мансард, теплих горищ;
• перекриття холодних не вентильованих горищ;
• міжповерхові перекриття;
• стіни та внутрішні перегородки каркасних будинків;
• утеплені зсередини стіни з облицюванням декоративними панелями.

У зовнішніх огороджувальних конструкціях паробар’єр використовується в комбінації з гідроізоляційними плівками або мембранами. Цей матеріал не є абсолютно паронепроникним. Волога з повітря крізь нього все ж проникає, але в невеликих кількостях, недостатніх для зниження теплоізоляційних характеристик утеплювача. Однак вона може накопичуватися з часом. Щоб цього не відбувалося, зовні утеплювач закривають шаром водонепроникного матеріалу з хорошою паропроникністю, через що вода, яка подолала паробар’єр, виводиться за межі конструкції.

Фольгований паробар’єр виконує додаткову функцію: сприяє теплозбереженню, відображаючи тепло назад всередину приміщення.

Укладання паробарьера

Паробар’єр може монтуватися на горизонтальних, вертикальних, похилих площинах. Поліетиленова або поліпропіленова плівка укладається будь-якою стороною, мембрана – згідно з маркуванням на поверхні. Паробар’єр, що виконує одночасно функцію відобажаючого екрана, слід монтувати фольгою всередину приміщення.

Якщо утеплення покрівлі здійснюється в процесі монтажу покрівельного пирога, то укладання паробарьера – перший крок після монтажу кроквяної системи. При утепленні покрівлі, міжповерхових перекриттів, стін зсередини пароізоляція виконується вже після того, як покладений утеплювач. До кроквяних ніг або балок перекриття пароізоляційна плівка кріпиться знизу. У конструкціях, які однією стороною виходять на вулицю або в холодне приміщення, паробар’єр монтується тільки з теплою боку. У внутрішніх перегородках і перекриттях між житловими опалювальними приміщеннями – по обидві сторони від утеплювача.

Загальні правила монтажу паробарьера

1. Напрямок – паралельно коника і схилу даху, підлоги і стелі, перпендикулярно несучих елементів.
2. Плівка монтується злегка внатяжку, вільне провисання не повинно перевищувати 1-2 мм.
3. Паробар’єр повинен щільно прилягати до утеплювача.
4. Плівка кріпиться до крокв, брусів каркаса скобами степлера, оцинкованими цвяхами з плоскою головкою.
5. Нахлист полотен 10-15 см, герметизація стиків здійснюється широкою бутилкаучуковою стрічкою.
6. Місця прилягання до шорстких поверхонь труб, стін рекомендується герметизувати засобами на основі поліуретану або акрилу з каучуком, зверху можна додатково проклеїти стрічкою.
7. Мансардні вікна, люки, виходи димоходів обклеюются по периметру двосторонньою сполучної стрічкою, яку пускають поверх паробарьера.

Щоб паробар’єр в повній мірі виконував свої функції, необхідна ретельна герметизація всіх стиків і з’єднань. Другий момент – при монтажі прилеглих до паробарьера шарів дуже важливо не пошкодити плівку. Між паробарьером і внутрішньою обшивкою з гіпсокартону, стінових панелей формується зазор. Рейки або профіль, до яких буде кріпитися обшивка, потрібно монтувати з таким розрахунком, щоб згодом всі кріпильні отвори робилися в них, а не в ізоляційному матеріалі. Якщо виконується пароізоляція конструкції з вікнами (стін, даху мансарди), потрібно закрити паробар’єр обшивкою, так як під впливом ультрафіолету він через деякий час втрачає свої властивості.

Відмінність паробарьера від інших гідроізоляційних матеріалів

Принципова відмінність паробарьера від інших гідроізоляційних матеріалу в тому, що він забезпечує захист від водяної пари. Всі інші матеріали – від води в рідкому агрегатному стані. Це можуть бути атмосферні опади, конденсат, капілярна волога, яка проникає в підземні частини будівлі з грунтових вод. Саме тому серед характеристик паробарьера не вказується такий найважливіший для всіх гідроізоляційних матеріалів показник як водонепроникність. Це опір проникненню води, яка впливає на гідроізоляцію під тиском. А пароізоляція такому тиску не підлягає.

Матеріал	Сфера застосування			Паропроникність	Положення щодо утеплювача	Чи потрібен зазор між ним і утеплювачем
	Покрівлі	Стіни, фасади	Підлога, фундамент, цоколь
Паробар’єр	Утеплені, скатні і плоскі	так	ні	низька	З боку приміщення	ні
Гідрозоляційні плівки	Похилі, утеплені та ні, з дихаючих матеріалів	ні	ні	середня	Ззовні	так
Гідрозоляційні мембрани	Похилі, утеплені та ні, з дихаючих матеріалів	ні	ні	висока	Ззовні	ні
Антиконденсатніі плівки	Скатні, металічні	ні	ні	низька	Ззовні	так
Вітрогідрозахист	Скатні з великим нахилом	так	підлоги на лагах	висока	Ззовні	Залежить від конструкції
Руберойд	Скатні та плоскі	ні	так	близька до нуля	Ззовні	Контакт відсутній

На що звернути увагу перш ніж купити паробар’єр

Перш за все, варто вивчити рекомендації виробника щодо сфери застосування паробар’єра. Одні продукти призначені тільки для приватного житлового будівництва, інші можуть використовуватися і на комерційних об’єктах, одні підходять для житлових приміщень, інші – для нежитлових. Ця інформація повинна вказуватися на упаковці, в описі товару на сайті. Якщо вона відсутня або є сумніви, можна звернутися до продавця-консультанта.

Найважливіша характеристика паробар’єра – паропроникність. Це здатність матеріалу пропускати певну кількість пари на одиницю площі (м2) за одиницю часу (добу). Для паробар’єра цей показник може обчислюватися в десятих і навіть сотих частках грама, а також в грамах. Чим нижче паропроникність, тим краще ізоляційний матеріал справляється зі своїм основним призначенням. У звичайних плівок паропроникність нижча, у армованих вища, у пароізоляційних мембран ще вище. Мембрани рекомендується використовувати в будинках зі змінною вологістю. Для приміщень з підвищеною вологістю, парних, саун найкраще підійде матеріал з мінімальною паропроникністю і відбиваючим покриттям.

Також слід звернути увагу на такі характеристики:

• щільність, при підвищенні якої підвищується міцність, але збільшується вага;
• міцність, яка прямо пропорційна щільності і може також підвищуватися за рахунок армування. Чим вища міцність, тим більші механічні навантаження зможе витримати паробар’єр, тим довше він прослужить;
• УФ-стабільність – від цього показника залежить період, протягом якого матеріал може піддаватися впливу сонячних променів.

Також слід поцікавитися нюансами укладання, зокрема, яку герметизуючу стрічку рекомендується використовувати з даними паробарьером. Ціна матеріалу зазвичай вказується за рулон, варто звернути увагу на розміри рулону (стандартні 50*1,5 м) і розділити його вартість на площу, щоб визначити вартість 1 м2. Не варто економити, купуючи продукцію невідомих виробників або маловідомих брендів.

Паробар’єр використовується в утеплених конструкціях для захисту утеплювача від зволоження водяною парою. Залежно від складу, структури він може виконувати й інші функції. Монтується він завжди з більш теплою боку, в перегородках і перекриттях між приміщеннями з однаковим температурним режимом – з двох сторін. Характеристики армованих і неармованих плівок, мембран, паробар’єра з тепловідбивним екраном істотно розрізняються. Тому завжди потрібно звертати увагу на призначення конкретного матеріалу.